Князь. Добре! О в л у р. Для обезпеки я покличу ще Двох хлопців своїх, щоб за муром замку На нас чекали. Князь. Добре! Тільки живо! Вже північ буде, щоб ми не спізнились! О В Л у р. Ось зараз! Свище голосно. Я В А V Ті самі, розбійник Розбійник. Ти це кличеш нас, ватажку? О в л у р. Так, я. Розбійник. Це хто при тобі? Овлур. Наш новий Товариш, а ім'я його Ставур. Ти був на мості? Розбійник. Був. О в л у р. Спіймали там їздця? Розбійник. Спіймали лиш коня самого. Кров на сідлі, їздця нема. О в л у р. Значить, їздець десь мусить бути тут. Я списом Посяг його. Так, слухай, друже! Зараз Біжи на міст і накажи від мене… Вас скільки там? Розбійник. Всіх п'ять. Овлур. Нехай один Лишається на мості вартувати. А два нехай ідуть шукать ось тут За тим їздцем. Найдуть його, то взять Живого, рану зав'язать і, очі У нього зав'язавши, завести У нашу стоянку. Розбійник. Гаразд, ватажку! 116
