І м'ясом на дорогу. Це для діла Не менше важне, як хороша зброя. Голодний вояк сил не має, тратить Охоту й віру в добру вдачу діла. Г остомисл. Чи бач, як гарно ти про це міркуєш! Запава. Я чую, друже мій, що вся росту. Здаесь, летіти б рада десь кудись,— Так тішусь тим, що ти нарешті зваживсь На це велике діло. Гостомисл. Як дасть Бог І діло вдасться — а що вдасться певно. Про це вже й я не сумніваюсь нині — То в тім найбільш твоя заслуга буде- Ти видумала плян, ти підняла Мою слабую волю, ти прогнала Мій страх… Запава. Бо ви, мужчини, як воли: Впряжуть вас у ярмо, то й тягнете, І не подумаєте навіть, що У вас є сила більша десять раз Ніж того, хто запряг вас. Гостомисл. Ви ж, жінки, Як оводи: літаєте кругом і жалите. Часом здаесь, що тільки кров ссете, А інколи уколи ваші нас Наперед гонять — к щастю або згубі. Запава сміючись, б'є його по плечі. Встидайсь, старий! І як ти можеш так Балакать, мавши жінку молоду, Хорошу — адже ж я хороша, правда? Г ОСТОМИСЛ обіймав її. Моє ти сонце ясне! Запава. А в додатку Ще й князівського роду! Аджеж мій Отець повинен був сидіти нині 126
