Я В А V Ті cavi> Овлур Довгу хвилю на сцені пусто. Тиша. Звільна й без шуму відхиляються двері, входить Овлур у зброї, босий і без стуку: ледве чутно, помаленьку робить кілька кроків наперед, потім стає і звільна розглядається по кімнаті, щоб розпізнати, де що є. Нараз Запава кидається на ліжку і кричить страшенним голосом Запава. Ах! Овлур моментально присідає й ховається за стінку її ліжка. Г ОСТОМИСЛ переляканий. Господи! Запаво! Що тобі? Вихиляється з-за котари. Запава прийшовши до себе. О, Боже, вся дрижу! О, Боже! Боже! Г остомисл. Та що таке? Запава. Поглянь, нема нікого У кімнаті? Гостомисл. Та Бог з тобою, жінко! Хто має бути? Запава. Не стоїть ніхто При дверях? ГОСТОМИСЛ глядить. Хто ж би там стояти мав? Запава. Високий лицар, весь у чорній зброї. Гостомисл. Танікогісінько нема! Поглянь сама! Запава. Ох ні, нізащо в світі! Досі ще Трясуся вся! Гостомисл. Та що таке? Скажи! Запава. Значить, це сон був, та такий страшний, Що серце похололо, вся душа, Мов прут сухий, розламана надвоє. Г остомисл. Ну, що ж тобі таке страшнеє снилось? 129
