А видно, що робітниці вони не мудрі, коли ви їх так вчасно з ниви зігнали. Олена. Е, кум Завада зовсім мене при- стидали. І робити не давали і ще й обдарували так, що аж… Панько жартом. Чи ти, стара, буває, не напоїла кума деяким „любимене“, що так до тебе липне? Ей, небого! Вважай! А то ще обнесуть люди, що в будці ч. 27 чарівниця живе! Завада. Та хоч і не кажіть! А хіба не живе? Ще й яка чарівниця. Ми тут власне про неї з кумою де яким слівцем перекинулися. Але сідайте лише коло нас. Ви там десь намучилися, що вам піт цюрком із чола тече. Панько сідає. Хоч і не кажіть, як намучився. Вже мені те літо! До недавна сльоти, повені насипи псували, а тепер оті дітиська, пастухи, ніяк собі не можуть ліпшої забави видумати, як брати з насипу каміння й кидати в річку. Чиста напасть моя з ними. А ще й три містки мусів оглянути — не придумаєте, що то за мука! По воді і по баюрах налазквся, бо ін- женір казав добре оглядати, чи де фундамент не ушкоджений. Олена. Ну, то випий і перекуси ось з кумом, а я піду до хати подивитися, що там Зося робить. Виходить. Я В А V Завада, Панько ПаНЬКО наливав собі й Заваді. Ну, за ваше здоров'я, куме! П'є. Знаєте, мені страшенно дивно було, коли ви сьогодні рано завітали до нас. Відколи живемо ось тут у будці— дванадцять літ, а не пригадую собі, щоб ви 284
