Мало що не проклинає його. А знаю, що старий його любить, бо не раз тайком витягає з моєї шухляди його листи й перечитує. Він думає, що я сплю, а я добре бачу, як він плаче. Та що, коли гордий такий, при людях любить показувати, що він усьому пан, що все мусить по його бути. Ой, Господи! В дверях показується Чирняк, вона поспішно хапає від Мартина листа. ЯВА III Ті самі, Чирняк, Завадський Чирняк у дверях, до Завадського. Раз вам кажуг панє брацє: я старого Бога люблю. Не можу інакше! Волю пропасти, а від свого не відступлю. Завадський. Ха, ха, ха! Упертий русин, упертий русин. Добрий день, пані майстрова! Добрий день, панове! Мартин. Добре здоров'я! ЧирНЯК побачивши жінку з листом. А ТО ЩО? Від кого це лист? А Г а ф І Я пробує швидко сховати лист, але руки їй трясуться й лист падає на землю, Чирняк підхоплює його. ЧирНЯК глянувши на адрес, строго. Жінко! Агафія боязко. Та то від нього, Чирняк. Від нього? Від якого нього? З ким ти смієш без мого відому переписуватися? Агафія з докором. Але ж Никифоре! Дай спокій! Це ж мій син! Чирняк. Твій син? Як ти смієш мати сина, коли я його не маю? Жінко, не доводи мене до стеклости1! Раз я тобі сказав, що в нас нема сина! Нема й не було ніколи. І згадувати про 1 До сказу. 313
