Рябина. Так? Ну, то згори вам кажу, що нічого з того не буде. І не думайте, щоб вам їх затвердили! Ліба би не я був. Олекса. Е, пане начальнику! Там навіть вас питати не будуть. Там люди мають очі і право шанують. Рябина замахує палицею. І_Цо? То ТИ ніби мені на підтики даєш? Що ніби я права не шаную? Ну, скажи, яке я тобі право нарушив? Олекса. Е, мені І До мене ви так дуже й смілости не маєте, бо знаєте, що я не кіт, котрого б можна в мішку продати. Рябина. То ніби тому, що ти трохи того письма лизнув? Отто мені диво І Ех, якби то по-моєму, то я б усі оті книжки та газети на одну купу зложив та й підпалив. Олекса. Е, якби то по - вашому! А по- нашому не так! Ми собі, ось тут, на майдані сходимось та й читаємо. І що нам зробите? Рябина. Всіх до арешту запакую. Олекса. Коли бо вам невільно. Не маєте права. Рябина. А вам вільно без дозволу читальню робити? Олекса. Ми не читальню робимо, а так собі читаємо. Цього нам ніхто не сміє зборо- нити. Рябина. А я вам збороню. Шандарів спроваджу. А тебе першого кажу в ланцюжки закувати. І побачиш, що моє на верху буде, а не твоє. А вам прочим кажу й просто наказую: не слухайте цього бунтівника! Не бунтуй- теся! Не робіть наперекір владі, бо зле буде з вами! Зараз мені розійдіться! Парубки й дівчата встають і звільна розходяться. 352
