Р а х м і л ь. Ну, що за біда? Чи я вам папери поїм? Лежать у скрині, та й лежать. А через увесь тиждень ми не бачилися. Я їздив до Борислава, на тартаку був, а ви також діло мали. Писар. То то бо й є, що не мав. Кручусь без тих паперів, як без рук. Р а х м і л ь. Ну, то ходіть, то я вам їх зараз віддам. Писар. Оттак, то розумно! До звидання1, пане начальнику! Поклоніться від мене вашим новим приятелям, бо я їм кланятися не буду. Відходить з орендарем. ЯВА VIII Рябина, Орися, Кавибрід, Олекса. Звільна починають сходитися люди й заповнювати сцену Люди поодиноко. Дай Боже добрий день! Слава Ісусу Христу! А що тут доброго чувати? Рябина став на колоді і здіймав шапку. ЛюДИ добрі, панове громадо! Я казав вас скликати нині в неділю, до служби Божої. Наробилося в нас у громаді багато колоту. То я погадав собі, що ліпше би було, щоб ми при нинішній днині скінчили той колот. Грінчук. Варто би було давно про те погадати! Рябина. Га, що діяти! Засліпило мене було. Обпутали мене були фальшиві приятелі. Признаюся, люди добрі, кривдив я вас і по волі і по неволі. Але нині я провидів і сказав собі: ГОДІ! ЛЮДИ добрії КлІННЄ вас Прошу, кланяється, даруйте мені всі, кого я чи то згірдним словом образив, чи сам чимнебудь укривдив, чи від чужої кривди не захистив! 1 До звидання—до побачення. 4U9
