Гриб. Е, пане начальнику! Дуже ви щедрі! Даруй вам нині, а ви завтра наново зачнете! Ряби на. Ні, люди добрії Не на те я вас сюди скликав, щоб ви мені так за нізащо дарували. Я знаю добре, що людська кривда боком лізе, що за неї треба дубельт1 заплатити. Та чим же я вам можу винагородити все зле, що вам наробив? Люди. Ну, самі міркуйте! Послухаємо. Ряби на. Так слухайте! Я знаю добре, що за все те я варт тяжкої кари. І хто знає, може вона й не мине мене, може прийдеться гірко покутувати за свій нерозум. То я принаймі не хотів би мати в вас усіх своїх ворогів. Не хотів би, щоб і моя дитина мусіла за мене покутувати. Олекса. А хай Бог боронить, щоб ми за вас мали на вашій дитині мститися! Люди. Ні, ні, цього в нас не буде! Р я б и н а кланяється. Спасибі вам, людидобрі! А тепер слухайте далі. Знаю добре, що після цього, що сталося, я не годен далі бути начальником вашої громади. Від нині, від оцеї хвилі складаю цей уряд, і нехай собі громада вибирає, кого хоче. П і в тор а к. Оце добре! Так було давно треба. Люди. Добре! Добре! Це розумно сказано. Р я б и н а. І ще одно. Коли я кого з вас укривдив на маєтку: чи несправедливими карами, чи перебравши податки—бо й те бувало, признаюся вам — то най зголоситься до мене при людях. Усе надолужу, останнє продам, що маю, а людської кривди щоб і за макове зерно до мене не прилипло! 1 Дубельт—два рази, подвійно. 410
