Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана



Та ще він з тим словом не договорився,
А вже йому в серце ніж дівочий вбився.

«Тут лежи, королю, в крові своїй власній?
Мене ще потішить сей світ Божий ясний.

«Тут лежи, аж круки й пси тебе пожруть!
Я ще потанцюю панною ось тут.

«Тут лежи, аж поки тебе поховаю,
Я ще погуляю й пісню заспіваю».

 
ЗАКЛЯТА
 

На південний захід від фйорда
Там ліс предковічний, густий,
У нім дерева величезні,
Яких ніде більш не знайти.

Там дуби та липи зелені,
Берези у білому вбранні;
Гуляють там многі олені
Та ще численніші лані.

Гуляв там звірів багато,
Літають вірхи й голуб'ята,
Літає й гуляв між ними
Панна Інгеборга заклята.

Закляла її мачуха злая,
Закляла ні за яку провину,
Збудивши її штурканцями
У саму північну годину.

Заплакала сирота гірко,
Сидячи на свойому посланні,
Та мачуха своїм закляттям
Ввігнала її в тіло лані.

А був там Петро, її милий,
Якого таємно кохала;