Та ще він з тим словом не договорився,
А вже йому в серце ніж дівочий вбився.
«Тут лежи, королю, в крові своїй власній?
Мене ще потішить сей світ Божий ясний.
«Тут лежи, аж круки й пси тебе пожруть!
Я ще потанцюю панною ось тут.
«Тут лежи, аж поки тебе поховаю,
Я ще погуляю й пісню заспіваю».
На південний захід від фйорда
Там ліс предковічний, густий,
У нім дерева величезні,
Яких ніде більш не знайти.
Там дуби та липи зелені,
Берези у білому вбранні;
Гуляють там многі олені
Та ще численніші лані.
Гуляв там звірів багато,
Літають вірхи й голуб'ята,
Літає й гуляв між ними
Панна Інгеборга заклята.
Закляла її мачуха злая,
Закляла ні за яку провину,
Збудивши її штурканцями
У саму північну годину.
Заплакала сирота гірко,
Сидячи на свойому посланні,
Та мачуха своїм закляттям
Ввігнала її в тіло лані.
А був там Петро, її милий,
Якого таємно кохала;
