Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/165

РУМУНСЬКА НАРОДНА ЛЕҐЕНДА

 

МАЙСТЕР МАНОЛЄ

 

У долині Арджісу прекрасній
Їде воєвода Раду Чорний
В супроводі слуг і війська свого,
На коні і в панцирі зі сталі.
А за ним із мірами й кельнями
Їде крепких мулярів десяток,
Під будову монастирську місця
Раду тут найкращого шукає.

Їдуть так невитоптаним шляхом,
Втім, пастирську князь почув флояру
І побачив на луці цвітистій
Череду і пастуха край неї.
«Друже! — мовйв князь до парубійки, —
День і ніч по Арджісі ти ходиш, —
Може, бачив ти таку будову,
Що нескінчена стоїть край ріки?»

Відложив пастух свою флояру,
Перервав свою тужливу пісню…
«Бачив те, чого вам треба, пане,
Та не смів там поступить ногою,
Уникаєм місця того впівдень,
Бо проймає жах вблизу тих мурів;
Пси мої завиють, як їх бачать,
Мовби смерть ішла поперед нами».

«Гей же! Гей же!» — крикнув Раду втішно,
І верстає шлях собі до мурів,