Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/180

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана



Люблю я пишноту,
Люблю я і блиск,
Та всі тії блиски
Ні за що вважаю,
Коли в кого туги
За вищим немає.

***

Звивай ніжною рукою
Вінці з фіміаму
На ті коси, ви ж, Харіти,
Рожеві, рум'яні,
Кете лиш сюди, пристрійте
Дівчину кохану.
Та не будь же, серце, горда
Оздобами тими,
Бо молодість мине швидко
З мріями ясними.

***

Сердитішої над тебе
Я ще зроду не видав.
Будь здорова, моя люба,
Не побачимось ніколи.
Та мій гнів мине швиденько,
В моїй груді серце смирне —
Вибачай!

***

Як буря по горах бушує,
Аж дуби старезні тріщать,
Отак в моїм серці тривожнім
Той Ерос лютує оп'ять.
Знов Ерос той так мене мучить,
Ся гірко-солодка змія,
І горе, змії тій опертись
Не можу я.