Хрещення вулканів, це старий звичай, що походить з перших часів завоювання Америки іспанцями. Всі вулкани Нікарагви були таким робом посвячені, окрім одного Момотомбо, з котрого ніколи не повернув жаден священик, що вибрався, щоб вилізти на його вершок і там застромити хрест.
Squier, Voyage dans l'Amérique du Sud[1].
Як землетрясення занадто часто стали,
Іспанські королі хрестити приказали
Вулкани, що були в їх землях в новім світі.
Вулкани нічичирк. Забагли, то й хрестіте!
Один Момотомбо не хтів хреста принять.
І не один вже піп в церковному уборі,
Самим святим отцем благословенний,
Ніс гостію в руках, підвівши очі д'горі,
І дерся на той шпиль скалистий, загострений.
Багато їх пішло там хрест святий всажать,
Та жаден не вернув назад.
Старий Момотомбо, гір лисих корифею,
Що мрієш між двома морями! Твій кратер
Тіару з полум'я і диму розпростер
Над трепечущою землею.
Ми стукаємо до твойго порога,
Правдивого тобі несемо Бога!
Чому не хочеш ти принять його тепер?
Вулкан на хвилечку покинув лаву лити
І так проговорив, бурчливий і сердитий:
«Не дуже я любив скасованого Бога.
Скупар, все золото до свого гріб берлога;
- ↑ Ск'є, Подорож у Південну Америку.
