Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/281

Кликнув ослячу опозиц'ю,
І так промовив їм тоді:

«Вельможні ослове, старі й молоді!
Ви мислите, що я осел є,
Як ви? Неправда! Я вже лев є!
В дворі мені се всякий каже,
Шляхетні дами й гарні пажі.
Поет надворний склав поему
На мене на такую тему:
«Як з роду є верблюд горбатий,
Так з роду є твій ум багатий,
Такий львиний у тебе дух є,
І серце в тебе без довгих вух є!»
Так сказано в однім куплеті,
Котрий найкраще вдавсь поеті.
Тут всі м'я люблять; горді пави
У мене ськають між вухами.
Іскуство радий підпирать я;
Ураз Август і Меценат я.
К театру в мене страсть велика;
Героїв ролі гра Мурлика;
Мімі, акторка геть не глупа,
І двадцять мопсів — ось вся трупа;
Малярську академ'ю маю,
В ній геніальних мавп збираю.
Директор має в ній зістати
Гамбурзький Рафаель пейсатий,
Леман фон-Дрекваль; він, як вміє,
Портрет мій робить на олії.
Є в мене опера з балетом,
Де напівголі, з скочним летом,
Пісні співають пташки милі
І скачуть блохи талантливі.
Капелі містром Меєрбер є,
Він музикант і мільйонер є:
Тепер той славний Меєрище
На шлюб мій компонує грище.
Я й сам потрохи теж музика,
Як Фрідріх Другий, Прусе владика;