А як архангел заспіває,
То в тобі най аж серце тає,
Скажи, що й Малібран самая
Такого сопрана не має.
Плещи все, як співають з ними
І Херувими й Серафими,
Рівняй їх з тенором Рубіні,
Із Маріон і Тамбуріні,
Давай їм титул ексцеленцій
І підсипай їм реверенцій!
Бо співаки, небесні й земні,
Всі люблять компліменти чемні.
Ба й сам наш капельмістр предивний
Похвальні також любить гімни,
Як всі світи і всі безодні
Діла виспівують господні,
Як в честь його прикмет всесильних
Псалми дзвенять в димах кадильних.
«А не забудь про мене, друже!
Коли часом навкучать дуже
Тобі небеснії палати,
Приходь до мене в карти грати.
Я знаю всякі гри: пікете
І фараона і лабета.
По чарці вип'єм… Слухай, братку!
Якби часом ти Богу Батьку
Де стрівсь, а він почне питати:
„Дитя кохане, відкіля ти?“
Не мов, що ти з Берліна птах є,
Скажи, що з Відня чи а Монах'ї».
З усміхом вмирає де́спот,
Знає, що, як він застине,
Самоволя в інші руки
Перейде, та не загине.
Бідний люд! Як ті воли
Вічно в ярмах, з тілом, з духом,
