Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/319

Як стій і пристань збудував і там.
Чув, що великі десь палати в Римі —
Давай палати! Що венецьке місто
Пів на землі, а половина в морі
Лежить, як гарна, чарівна Сирена —
Взнав цар і зараз у свойому місті
Каналами порізав багновище,
Позвішував мости й пустив гондолі.
Так має Рим, Венецію й Париж —
Крім їх краси і блиску й мореплавства.
Між будівничими живе переказ,
Що Рим побудували людські руки,
Венецію ж самі боги здвигнули;
Хто бачив Петербург, той скаже, може:
Здвигнуть його могли хіба чорти.

Всі вулиці побігли до ріки,
Широкі, довгі, як яруги в горах.
Доми великі з каменя та з цегли,
Мармур на глині, глина на мармурах;
А всі однакі і дахи і стіни,
Як корпус війська у нових мундирах.
На брамах безліч написів, таблиць;
По різних письмах і по різних мовах
Зір і слух блудить, як у Вавілоні.
Ось напис: «Здесь Мегмет, киргизький хан,
Сенатор, завідатель польських справ,
Шеф департамента». Знов напис: «Жоко,
Вчить по-французьки з паризьким акцентом,
Надворний кухар, водочний поборець,
Бас у оркестрі, надто шкіл дозорець».
Знов напис: «Здесь жівйот Пячере Джоко,
Робив для царських фрейлін сальцесони,
Тепер держить для дєвіц панціони».
Знов напис: «Обитаєт пастор Дінер,
Кавалер царських орденів премногих.
На казаннях людей навчає вбогих,
Що цар, се папст із божого веління,
Пан самовладний віри і сумління.
Взиває земляків всіх кальвіністів,