Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/332

Устроювать пожежі й різанини,
Держави довколичні грабувати,
Підданих окрадать, а чужинцям платити,
Щоб оплески здобуть у німців та французів
І славу сильного та мудрого правління.

Французи, німці, зачекайте трохи!
Бо як в ушах вам залящать укази,
А град кнутів сипнеться вам на в'язи,
Освітять вас пожежі ваших міст,
Тоді урветься ваше славослов'я.
Коли велить вам цар хвалить і обожати
Сибір, кибитки, каземати й кнути,
То будете царя піснями забавляти
Зовсім на інші, як сьогодні, нути.

Пан Шатобріан, речник і поет,
Був у Єрусалимі, на Голгофі
Сидів не раз і вихваляв Христа
В державі Магомета, дуже гарно
Про мучеників також говорив.
Та як ізроблено його міністром
І в королівську він попав дружину,
Страх полюбив царя він Олександра.
Хвалить його в газетах і з трибуни
Вінчає, мучеників позабувши,
І велича царя, що мучить Польщу.

Скромніші німці, бо зовсім не дбають
Про міністерства й приязнь королів;
Досить, коли москаль пришле їм орден
Або почесний титул консулів,
Або професора, що сином був шевця,
Йменує шляхтичем, російським дворянином.
Він весь день пишно ходить по спацерах,
Або при пиві засіда в орденах,
А ввечір пише, славлячи царя,
Скільки настрочать липські книгодруки.

Цар, як у круглях куля, між стовпці