Які були там дальші обороти,
Як бистра, непоборная кіннота
Летіла сліпо на карки піхоти,
Мов стадо псів, роз'ярене трубою,
На зв'язаного сиплеться ведмедя,
Якому ланцюгом зав'язано пащеку;
Як та піхота скупчилась, стіснилась,
Наставила оружжя, як їж кільці,
Почувши, що над ним гарчить собака;
Як врешті всі їздці в останнім скоці,
Мов шарпнені уздою, лет спинили;
Як взад і вперед тягано гармати.
Як лаяно по-руськи й по-французьки,
Тих арестовано, сих в морди бито,
Як мерзли там і з коней іспадали,
І як царю по тім гратулювали, —
Занадто се важка для мене тема.
Коли б здолів її, списав би море слів,
Та Муза тут, як бомба серед лету,
Спадає й гасне в немочі хвилевій.
При головному штурмі тих маневрів,
Як той Гомер при боротьбі богів,
Я, чується, готов би задрімати.
Вже військом перероблено всі рухи,
Про які цар лиш чув або читав;
Серед видців вже гомін утихав;
Уже й сукмани, делії, кожухи,
Що вколо площі густо скрізь чорніли,
Кожне в свій бік помалу розбрелися.
Всі вже померзли, всім вже нудно стало,
В палаті царській вже снідання ждало.
Всі посли заграничних королів,
Що, незважаючи на студінь і нудоту,
Для ласки царської не сміють пропустити
Перегляду, і все кричать: «Чудесно! Славно!»
Вже повторили, може, сотий раз
З новим завзяттям давні компліменти,
Що цар як тактик в планах незглибимий,
Вождів в услузі має знаменитих,
