Було це на подвір'ю Іцькової хатки
В літній вечір. Дістався я туди лиш крадьки.
(Відчужує і ділить, не єднає віра!)
Внизу шапок, халатів збилась купа сіра.
Женився Іцько шматник з ватниці дочкою.
Цікаві й гості двір весь залягли юрбою.
Було негарне місце, люди всі звичайні.
Сполошені три гуски ґеґали край стайні,
На ґанку проти сонця схли брудні перини,
З кухні бив запах диму, риб і смаженини.
В кутку дві верби мерли на сухоти хорі.
Мов світло в шабаш, в небі так горіли зорі,
Блакить де-де встилала хмар легеньких вовна,
І ніч була, мов царським маєстатом повна.
Іцько під пурпуровим, ветхим балдахином,
В святочнім строю, світлом облитий і димом
Стояв — смаглявий хлопець, півмуж, півдітвак ще.
В жидів любов хапає чоловіка натще,
Веде наосліп в темний вир, мов серед ночі,
В юрбі були буденні постаті, з якими
В крамах, торгах стрічаться звикли ми щоднини:
Тандитники, фактори, купці, шаповали.
Їх лиця бородаті в духоті палали;