Я із того краю,
Де музики грають, —
Грав я на трубу,
А вона на злидні
Тих панів у Відні
Вибуркла зо сну.
Щоб їм в шовку й злоті
По тяжкій роботі
Було тихо спать,
В одну нічку глупу
Шлють жандармів купу,
Щоб мене узять.
Північ вже минула,
Саме третя була
Година лишень, —
Край мойого ліжка
Став жандарм, як свічка,
Каже: «Добрий день!»
При ліжку жандари,
Далі комісари
В чесній параді:
Золоте ковнір'я,
А на чеках пір'я,
Та й ще при шпаді.
«Ну-ко, годі спати,
Пане літерате,
Просимо вставать!
Хоч гості нічнії,
Ми не є злодії,
Ми царський уряд.
