Ця сторінка вичитана
Спів жалю скінчився, і з муру
Співак впав в могилу враз з краєм,
і ліра.
Вмираєм! Вмираєм! Вмираєм!
І сонце за гори спадає
і тане.
Лиш наша Шумава кривава
Тужливо за сонцем до неба
ще гляне.
1841—1844.
МОЯ ЗВІЗДА
Як маленьким ще я був,
Ні на чім не знався,
То любив я кожного,
Світ мені всміхався.
Радо татка слухав я,
Радо слухав мами,
І з сестричкою лічив
Зорі, що над нами.
Одну знала матінка,
Що так любо зирка:
«Подивись, Карольчику,
Оце твоя зірка».
Знав я свою зірочку,
Часто з нею грався:
«Зірко, зірко, зірочко,
Тут до мене стався!»