Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/415

Німеччина ваша,
Але Чехи наші, —
Не дуйте нам із Франкфурта
До чеської каші.

Бо Франкфурт здригнеться,
За шапку візьметься,
Як чеський лев з'їжить вуси,
Хвостом замахнеться…

Гей, festina lente^[1],
Швабський парламенте!
Дамо тобі на прочисток,
Жди лиш, сакраменте!

1848.

ДЕСЬ ТОГО НЕ ВИДКО

 

Що нас радувало, десь того не видко,
І не має того, що нам втішно:
Що нас радувало, панам було гидко…
Ой, нема вже того, що нам втішно.

Що ж се за устава без сойму, без права?
Що ж се за устава — стан облоги?
Се така устава — як суха отава,
Як суха отава й міх полови.

Все таке нам сунуть, що лиш тільки плюнуть.
Все дають нам більше,— ой, данини.
Самі октроївки, на шию верівки…
Годі вже терпіти! К чорту з ними!

1850.

1. Festina lente — латинська приповідка, значить: квапся помалу.