Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/429

Ян С. Махар

Оріянда^[1]

 

„ — і ось великий князь команду втратив
над фльотою, й сюди, до Оріянди
послав його цар-батюшка сердитий.
Бо грішні пляни пріли в сивім лобі
великокняжім дядька Константина,
дух бунту жив у велетенськім тілі:
ходив на бездоріжжя, бідолаха,
і, царська парість, слухав нігілістів.
Що повну кару царський гнів на нього
не кинув, це тому, що добрий був
наш батюшка і правий чоловік:
судив і милував і ждав покути
і поправи…

А голубчик наш сидить

у Оріянді, відбира листи,

розписує таємні маніфести;
його посланець їздить з повним міхом
із Ялти в Севастопіль; гордо морщить
чоло великий князь і злобно блиска
своїм орлиним, недослідним зором.
Аж збулася судьба. Стоїть так раз
наш Константин Миколович і жде,
як звичай мав, посланця з Петербурга;
посла нема й нема; та їде в трикінь
сухий англієць у клітчастих шатах,

1. Оріянда — розкішна місцевість у Криму близько Ялти, де містяться палати російських великих князів. Цими днями в газетах була відомість, що там знайдено таємну друкарню і склад заборонених книжок та революційних проклямацій. Оріяада має вже з цього погляду свою легенду — доказом оцей прегарний вірш Я. С. Махара, написаний ще 1899 р. і поміщений у його поетичній збірці: Výlet na Krym, v Praze 1900 р., стор. 103–106. Ів  Франко.