Сли засуд мій буде вам по волі;
Але сли не буде по нутру вам,
Новий закон їм установіте,
Щоб братів він погодив незгідних».
Поклонились лехи і владики,
І почали тихо говорити,
Говорити тихо між собою
І хвалити мудрі речі княжни.
Встав Лютобор із гір Доброславських
І такими відозвавсь словами:
«Славна княжно з отчого престола,
Ми твій засуд на розвагу взяли,
Збери голоси з народу свого!»
І зібрали їх судові діви.
Збирали їх в святу посудину
І лехам дали оголосити.
Радован встав з Кам'яного моста,
По числу зачав переглядати
Голоси, щоби оголосити
Засуд ради цілому народу.
«Оба браття Кленовичі рідні
Із старого Попелева роду,
Що прийшов з чеховими полками
У ті жирні землі чрез три ріки,
О уділ ся так з собов годіте:
Оба разом властю поділіться!»
І встав Хрудош з-над Кривой Отави,
Жовч йому розлилась по утробі,
Цілий трясся з лютості на тілі,
Руков сильнов махнув і такими,
Мов тур ярий, заревів словами:
«Горе птахам, д'котрим змія лізе,
Горе мужам, котрим жінка править!
Мужу мужам правити належить, —
Право й закон, щоби син найстарший
Сам владав на уділі вітцівськім!»
Встала княжна з отчого престола
Золотого і так відозвалась:
«Мої кметі, лехи і владики,
Ви де чули, як м'я поганьблено,
