|
І для зимівлі ти добрий,
А для гайдуків найліпший!
Там рушив Дончо-воивода.
Його болгарка родила,
Болгарськов груддю кормила
І так до сина казала:
— Гей, Дончу, плем'я болгарське,
Я тобі шаблю зготую,
На плечі цівку повішу, —
Іди ти в гай зелененький,
Збери ти хлопців-молодців,
І бийте турків-поганців:
Щоб рідну землю відбити,
Дітей з неволі вернути,
Жінок від ганьби вхистити,
Батьківську славу згадати,
Нещасну неньку помстити.
|
СКРИВДЖЕНИЙ СЛУГА ШУКАЄ ПРАВДИ В ГАЙДУКА
Остався Димчо сирітка,
Без мами Димчо, без тата.
Пішов мій Димчо на службу
До плевненського кадія.
Служив там Димчо недовго,
Недовго, лиш дев'ять років.
І просить Димчо заплати,
А кадій так йому каже:
— Ей, Димчо, хлопче дурненький,
Хто тя на теє направив
Від мене грошей просити? —
А Димчо кадію каже:
— Ніхто мене не направив, —
Направила м'я робота
Та моя служба тяженька,
Що свої волі не має.
Я дев'ять літ уже служу,
|
