народню незалежність від ТурціТ, а в тій боротьбі найго- лоснішим епізодом було прилучення до неї і смерть Бай- рона, то й вийшло досить натурально, що фігура Евфо- ріона Одержала подекуди індивідуальні риси геніяльного англійського поета, пісні Євфоріона тоном і могутнім поривом пригадують Байронові пісні й дають рівночасно поняття про вражіння, яке в ту пору робили ті пісні на чільніших людей Європи, а похоронна пісня хору по його смерти сталася найкращою поетичною маніфестацією німе* цького ґенія на честь англійського. Певна річ, що, побіч цього символічного значіння, фігури трагедії, особливо а трагедії про Гелєну, живуть своїм індивідуальним життям і для того надто влазливе дошукування символіки у всіх деталях драми не тільки розпанахує її поетичні чари, але нагромаджує труднощі і суперечності, що спиняють розуміння твору. Нам здається, що треба в ньому поперед усього бачити те, що в нім є, поетичний твір, треба відчути те, що він дає безпосередньо—чисто людські ситуації і конфлікти—а цього певно дуже багато. Символічне значіння тих фіґур і конфліктів повинно являтися не як ребра і кості, що вистирчують скрізь із худого тіла, а радше, як золотавий розблиск, що обливає цілість і надає їй широку загальнолюдську перспективу. 112
