А д а м. О сину мій, Не говори так, то змії слова. К а ї н. Ну та й що в них? Змія сказала правду. Було, бач, дерево знання, було І дерево життя. Знання — добро І життя—добро. Чи ж можуть бути злом Обоє враз? Є в а. Мій сину, ти так кажеш, Як я казала грішна, ще заким Ти вродивсь. Не відновлюй мого горя Цими словами. Много я терпіла. Хай же не бачу хоч свою дитину Поза раєм в тій самій вражій сіті, Що нас в раю обпутала! Вдоволюсь Тим, що тут є. Коб 1 ми в раю те знали,— Не гризся б ти тепер! Ох, сину мій! А д а м. Но помолившися, ходімо кожне До своєї праці,— не тяжка вона, Та все ж конечна. Та земля дівича Плід щедро родить і без много поту. Єва. Мій сину, Каїн,— глянь, ось як твій отець Спокійний, тихий! Жий і ти, як він. А дам і Єва відходять. 1 Коб—коли б (діялект ). 12
