Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/180

ПЕРЕДМОВА

Подаючи українській громаді безсмертну поему найбільшого німецького поета в перекладі на нашу мову, вважаю потрібним подати в оцій передмові деякі факти та свої уваги, що можуть придатися для відповідної оцінки самого твору та мого перекладу.

Иоган Вольфґанґ Ґете, роджений д. 28 серпня 1749 р. у Франкфурті над Меном, прожив свій довгий та незвичайно плідний вік у незвичайно, як на письменника, корисних обставинах, що сприяли розвоєві його духа та його літературній і науковій праці, і вмер 22 березня 1832 р. у Ваймарі. Його довге життя можна поділити на кілька періодів, що зазначилися такими або іншими життєвими пригодами та літературними творами. Перші літературні твори походять із часу університетських студій у Липську в рр. 1767–8; це були дві драми в французькім смаку: „Die Laune des Verliebten“ і „Die Mitschuldigen“. По скінченню університету починається другий період його життя, його урядова карієра аж до покликання його до Ваймару (1768–1775). Цей період у його літературній діяльності зазначився такими творами романтичного характеру, як драми „Götz von Berlichingen“, „Clavigo“ та „Stella“ і сентиментальною повістю „Терпіння молодого Вертера“. В тім періоді повстали також романтичні уривки „Магомета“, „Прометея“ та „Фавста“. Третій період можна покласти на рр. 1775–1786, коли він вирушив у подорож до Італії. В тих роках, проведених переважно у Ваймарі при дворі тамошнього князя, він написав драми „Торквато Тассо“, „Еґмонт“ та „Іфіґенія в Тавриді“ і простору повість „Wilhelm Meisters Lehrjahre“. Від італійської подорожі, що тривала від вересня 1786 до червня 1788 р., починається новий період у життю Ґетого, в якім літературна праця його менша об'ємом, та зате робиться дозрілішою під впливом італійських вражінь. Поет перероблює драми „Іфіґенію“, „Тасса“ та „Еґмонта“, пише „Римські елєґії“ та „Венеціянські епіґрами“, видає друком першу часть „Фавста“, бере участь у поході німецького