Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

К а і н. Будь ти сама щаслива; Я не бажаю щастя, що мене Понижує. А д а. Сама — щасливов бути? Не можу і не хочу. Но з ріднею, Здаєсь, була б щаслива, мимо смерти, Котрої не лякаюсь, бо не знаю. Хоч, кажуть, вна — мара якась понура. Л ю ц и ф е р. Сама, значить, не була б ти щаслива? А да. Сама — щаслива? Боже, хто ж сам може Щасливим бути й добрим? Самоти я Боюся, мов гріха, і проганяю її думками про дітей, братів І родичів. Л ю ц и ф е р. А отже Бог твій — сам! Чи він щасливий? В самоті — чи добрий? А да. Не сам він! Щастя ангелів, людей Від нього йде,— і він щаслив їх щастям. Найбільша розкіш других веселити. Л ю ц и ф е р. Спитай вітця про ту велику радість,— Спитай ось брата і свої думки, Чи вни спокійні? 37