Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

А да. Ні!— А ти? Ти з неба? Л ю ц и ф е р. Ні, я не з неба. А пощо і відки Тото захвалене загальне щастя, Спитай Його, великого, святого, Живого творця! Він лиш сам те знає, І він мовчить. Ми мусимо терпіти,— Дехто противиться Йому — се пусто, Як кажуть ангели,— но таки варто, Бо ліпшого й почати ніщо. В духа Є погляд бистрий,— швидко найде правду, Як ваше око, смертники, сейчас В блідій небесній синяві находить Зірницю ясну, що звіщає день. Ад а. Я люблю її, вона така хороша. Л ю ц и ф е р. А д' ній не молишся? А да. Отець ся молить Одному невидимому Богу. Люциф е р. Но все ж то краще представлять собі Невидимого в видимім. А да. Отець Говорить, що самого Бога бачив, Котрий його і матір сотворив. 38