на 10 рядків оригіналу в його перекладі виходило 11 або 12 рядків. Прийшовши отак, поправляючи його рукопис, до половини поеми, я нарешті покинув невдячну роботу порівнювання чужого перекладу з оригіналом і продиктував другу половину вже зовсім самостійно, лиш деколи заглядаючи до рукопису д. Я. Гординського. Зазначу, що в своїм перекладі д. Гординський подавав скрізь наголоси над словами, признаючи його, мабуть, для шкільного вжитку. Я не вважаю потрібним робити це в своїм перекладі, і даю наголоси тільки в тих рідких випадках, де наголос може бути сумнівний і давати читачеві привід до непорозуміння". Видаючи переклад Франка в 1917 р., редакція „Всесвітньої Бібліотеки" звернулася до проф. Юрія Рудниць- кого з просьбою, щоб він, як германіст, переглянув ще раз манускрипт, поправив деякі гексаметри для осягнення метру, а коли треба переставити слова Франкозого перекладу для осягнення властивої цезури, щоб це і зробив. Після цієї редакції 1 був надрукований цей переклад. 4. Е д і п Цар, трагедія Софокла — друкував Франко в журналі „Життя і Слово" за 1894 рік, т. І і II; того ж року вийшов цей переклад окремим виданням; Едіп цар, трагедія Софокла, переклав з грецького Іван Франко, Львів, 1894. 5. Із поеми „Бар-Кохба” — Ярослава Врхлі- цького, з чеського переклав Ів. Франко, друкувалося в „ЛН Віснику” за 1899 рік, кн. 9, 11 і 12. 6. Дев'ять сліпих — діялог Джордано Бруно, переклав Іван Франко, друкувалося в „ЛН Віснику” за 1900 рік, кн. IV. 7. Із драми „Торквемада” В. Гюго — з французького переклав Іван Франко, частина: сцена на кладовищі гірського манастиря, друкувалося в „ЛН Віснику" за 1901 р., кн. IV; другий акт друкувався в тому ж журналі за 1905 рік, кн. XI. 8. Притча про три перстені — Лєссінґа Ґот- гольда Ефраїма (із драми „Натан Мудрий”) переклав Ів. 524
