Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Аджеж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винадгородити невинно пролиту кров, надолужити замордоване життя?
Так, у мене на сумлінню забійство. То значить, не це одне тільки. Аджеж чоловік — великий, систематичний, рафінований убійця між сотворіннями, та й усі ті сотворіння з свого боку докладають і свою добру пайку до загальної великої симфонії убійств, котру нам подобається називати «органічним життям». Усі ми вбиваємо на кожнім кроці, ріжемо, топчимо, давимо, нівечимо мільйони живих тварів. Ані хвилі не можемо жити без убійства. Наші страви, наша одіж, наші забави, наш хід і наш сон, навіть наш віддих, усе те непереривний ряд тисячів і мільйонів убійств. А найцікавіше те, що ми навіть не спостеріга-
