просто лише на те, щоб уникнути важкої селянської праці. Він був білявий, з коротко обстриженим волоссям і з широким, вісповатим лицем, що надавало йому прикрого вигляду; та в суті це незлий чоловік, навіть добродушний, лише все дбалий про те, щоб не зашкодити своїй кар'єрі. Хоч мав 25 літ, він не квапився женитися, але зволікав з цією як і зі всякою іншою справою, готовий ухопити всяку нагоду, яку наверне йому доля. Пристрасний риболов, він уживав тих перших вакаційних днів на те, щоб ловити рибу в Вервіллі, річці, що перепливала поза фабриками Майбуа, і власне в блюзі й солом'янім капелюсі, з вудкою на рамені вибрався був іти з дому. Та тут здивувало його широко відкрите вікно Зефіринове, хоча хлопець звичайно вставав дуже вчасно, і він підійшов та зазирнув до кімнатки через вікно.
Та ледве зробив це, задеревенів з переляку і крикнув:
— Мій Боже! Бідна дитина! Мій Боже, мій Боже, а це що таке? Яке ж страшне нещастя!
В малій кімнатці, оббитій ясними тапетами, панував іще спокій, тиха атмосфера щасливого дитинства. На столі стояла мальована статуетка Пресвятої Діви, обік лежали книжки, кілька образків святих, усе чистенько поскладано в порядку. Мале біле ліжко було недоторкане, хлопчик ще не лягав спати. На помості лежало лише одно перевернене крісло. А обік нього, на ліжнику, лежало худеньке тіло бідного малого Зефірина в сорочці, з посинілим лицем, із слідами проклятої руки на шиї хлопчика, за яку його задушено. Роздерта сорочка відслонювала хребетний стовп, його каліцтво, видне тим виразніше, що ліве рамено було заложене догори за голову. І не вважаючи на синяві і блідість, вказувало те личко ще всю свою принадну красоту. Це була правдива головка ангела з білявим, кучерявим волоссям, що обрамовувало ніжне дівоче личко з синіми очима, тонким носом, прегарними дрібними устами, що при усміху творили ямочки на щоках.
Зі страху й переляку Міньо не міг нічого сказати лише:
