зміні на користь його бажання; та покищо він просить її іменем у нього дозволу якийсь час подумати про це в тиші. Граф запевняв, що ця ласкава заява вправді заспокоює всі його надії, що серед інших обставин вона й зробила б його щасливим, що він відчуває цілу непристійність того, що не вдовольняється нею; та проте непереможні обставини, про які йому неможливо висловитися докладніше, роблять йому пожаданою яснішу відповідь, що коні, які мають везти його до Неаполю, вже запряжені; і він благає з усього серця, коли щобудь в оцьому домі промовляє на його користь — тут він глянув на маркізу — не дати від'їздити йому без ласкавої заяви. Полковник, трохи здивований таким поводженням, відповів, що вдячність, яку почуває до нього маркіза, певно управнює його до великих надій, але не аж до таких великих; де ходить про щастя цілого її життя, вона не зважиться поступати без відповідної розсудливости. Було б доконче потрібно, щоб його дочка, поки виявить свою волю, мала щастя познайомитися з ним ближче. Він запрошує його по закінченню своєї службової подорожі поверну- до М. і якийсь час побути гостем у їх домі. Як тоді пані маркіза матиме надію бути з ним щасливою, то й його в такім разі, але не швидше, врадує її прихильна відповідь. Граф заявив, паленіючи на лиці, що в часі цілої подорожі він віщував своїм нетерпеливим бажанням таку долю; що одначе це справляє йому страшенну турботу; що супроти непочесної ролі, яку він мусить грати тепер, ближча знайомість може вийти лише на його користь; що за свою добру славу, коли вже й цю найсумнівнішу з усіх прикмет брати під розвагу, він, здається, може ручити; що одинокий негідний поступок, якого він допустився у своїм життю, невідомий світові і він уже готовиться направити його; одним словом, що він чоловік чесний і просить прийняти запевнення, що це все є правдою.
Комендант відповів усміхаючись злегка, хоч і без іронії, що він підписує всі ті вислови. Йому ще не доводилося пізнати молодого чоловіка, що в такім короткім часі виявив би так ба-
