жуть, незабаром, підгодувавши тебе ситими стравами, коли вагітність твоя дійде до певного розвою, він з'їсть тебе як найтовстіший шматок. Тепер уже твоя річ, чи хочеш згодитися зі своїми сестрами, дбалими про твоє дороге здоров'я, і, ухилившися від смерти, жити з нами здалека від небезпеки, чи бути похороненою в нутрі ненажерливого дракона. Коли тебе тішить самота цього хутора з його голосами і потайні, отруйні, смердючі та небезпечні обійми та затроєні поцілунки вужака, — ну, як знаєш, а ми, сестри, по щирості зробили своє.
Нещасна Псіхея у своїй наївності і простодушності страшенно перелякалася тими так понурими словами. Стративши усяку розвагу, раптом викинула з пам'яті всі упімнення свого мужа і всі свої обіцянки і попала в найбільшу розпуку. Бліда як труп, тремтячи і задихаючись, вона ледве—ледве уриваним голосом промовила до них:
— Сестри мої найдорожчі, ви ж мені даєте докази своєї непохитної вірности. І мені здається, що ті, які оповідали вам про все те, не торочили брехень. Я ж ніколи не бачила лиця мого мужа і зовсім не знаю, хто він такий і який він, а тільки отак ночами зношу мужа непевної постави і якогось світлобоязливого. Може й правда ваша, що це якийсь дракон. Він завжди щосили відстрашує мене, щоб я не допитувалася про його вигляд, і в разі цікавости на його лице грозить мені страшенним нещастям. Коли можете подати якусь спасенну раду своїй сестрі, то поможіть мені тепер, а то дальша турбота попсує всі користі мого дотеперішнього доброго стану.
Тоді, здобувши відкриті двері сестриного безборонного серця, злочинні жінки, покинувши свої криївки, з голими мечами підступу вдарили на стривожені думки Псіхеї. Одна з них сказала їй:
— Та вже коли ми тобі рідні і мусимо для твого здоров'я не зважати ні на яку небезпеку, то покажемо тобі одну одиноку дорогу здавна придуманого рятунку. Положи потайно якнайгострішу бритву, вигострену так, щоб різала за найделікатні-
