Маршал:
— Чи бач! Щось так, як я… Далі, далі, полковнику.
Адьютант:
— Бінґ мав ласку при дворі, а за собою чималі заслуги, то король Джордж зробив тільки те, що відібрав у нього команду. Та в цілій Англії піднявся шалений крик. Ім'я Бінґа, колись таке шановне і популярне, зробилося предметом погорди і ненависти. Народ зневажав його на вулицях, а національне почуття в тім краю таке сильне, що король Джордж не міг протистояти йому. Рік після катастрофи адмірала Бінґа поставлено перед воєнним судом.
Маршал:
— Так самісінько, як мене!
Адьютант:
— Процес був довгий, дуже заплутаний. Сюди примішано і політику, і закордонні двори, і Бог знає що ще. Бінґ писав листи пропам'ятні один за другим. Він покликався на свідоцтва, на листи своїх офіцерів, відкликався навіть до своїх переможців, до де ля Ґаліссоннієра і Рішельє. Рішельє надіслав листа, повного чести для адмірала, і його зачитано було на суді.
Маршал:
— Алеж це зовсім так, як у мене… Ах… ну, та я надіюся, що його виправдано.
Адьютант:
— Ні, маршале! Постановлено подати приклад. Бінґ був засуджений одноголосно.
Маршал:
— Якже його засудили? На деґрадацію?
Адьютант /заклопотаний/:
— Ні, маршале!
Маршал:
— На вигнання?
Адьютант /чимар більше заклопотаний/:
— Ні, маршале!
