Гайдуки — не то розбійники, не то герої, що воювали з Турками, щось подібне до наших опришків.
Оцей прекрасний образок з життя Чорногорців не дуже ще давньої доби, бо 30-х років нашого віку, написаний Лукою Йововичем, учителем села Маркоєвичі у Чорногорі, був надрукований разом з другим образком у першому річнику літературного часопису "Луча", видаваного товариством "Горски Виіенац" у Цетині, почавши від 1895 року. Одно з тих оповідань переклав відомий фолкльорист Ф. С. Краус на німецьку мову і надрукував у ч. 37 віденського тижневика „Die Zeit” додавши від себе слова признання для талановитого автора. "Та в Цетині, — пише мені д. Краус, визичуючи мені перший річник "Лучі" для мого перекладу, — хтось там косо подивився на те, що бідоласі сільському вчителеві зроблено так багато чести, і мені перестали присилати "Лучу".
Ів. Фр.
