чоловіка, що запитує судьбу. Потім, випрямивши своє висохле тіло перевтомленого і виголоднілого робітника, він скрутив на вулицю Меркаде і, несучи під пахвою свою торбину з причандалами, пішов у напрямку до Парижу, назустріч лютій долі.
В одній хвилі у П'єра блиснуло бажання побігти за ним і крикнути йому голосно, що його дочка кличе його. Але та сама неясна дискреція і боязнь обхопила його, та глуха певність, що ніщо не спинить того, що кому присуджено.
|
П'єр Фроман, бігаючи весь день по різних частинах Парижу, щоб здобути притулок для хворого Лявева, кілька разів здибав Сальва з тією торбиною, в котрій щось стирчало наче шматок хліба чи якийсь робітничий знаряд. Він зустрічав його в сінях парляменту, де його без квитка не хотіли пустити до залі засідань, потім зустрічав його на різних вулицях і все якось не мав відваги приступити до нього, заговорити з ним. Надвечір П'єр довідався від аббе Роза, що Лявев умер. Ця відомість ударила його дуже тяжко; всі його заходи були безпожиточні. Він у нестямі, у безмежнім огірченню блукає по вулицях Парижу. І. Ф. |
В хвилі, коли П'єр, зламаний, розбитий утомою, прийшов на площу Опери, підвів очі. Де він властиво? Тут, на широкій, переповненій площі било — здавалося йому — серце великого
