Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

чоловіка, що запитує судьбу. Потім, випрямивши своє висохле тіло перевтомленого і виголоднілого робітника, він скрутив на вулицю Меркаде і, несучи під пахвою свою торбину з причандалами, пішов у напрямку до Парижу, назустріч лютій долі.

В одній хвилі у П'єра блиснуло бажання побігти за ним і крикнути йому голосно, що його дочка кличе його. Але та сама неясна дискреція і боязнь обхопила його, та глуха певність, що ніщо не спинить того, що кому присуджено.

 
II. Злочин


П'єр Фроман, бігаючи весь день по різних частинах Парижу, щоб здобути притулок для хворого Лявева, кілька разів здибав Сальва з тією торбиною, в котрій щось стирчало наче шматок хліба чи якийсь робітничий знаряд. Він зустрічав його в сінях парляменту, де його без квитка не хотіли пустити до залі засідань, потім зустрічав його на різних вулицях і все якось не мав відваги приступити до нього, заговорити з ним. Надвечір П'єр довідався від аббе Роза, що Лявев умер. Ця відомість ударила його дуже тяжко; всі його заходи були безпожиточні. Він у нестямі, у безмежнім огірченню блукає по вулицях Парижу.

І. Ф.

В хвилі, коли П'єр, зламаний, розбитий утомою, прийшов на площу Опери, підвів очі. Де він властиво? Тут, на широкій, переповненій площі било — здавалося йому — серце великого