блискучий ніж: і курить люльку на довгім цибусі… от такім довгім! Скоро тільки побачив віз із свинею, зараз зірвався з лавки і крикнув, як з бодні[1]:
— Стуй, хлопє!
Господар зупинив віз, а панисько з ножем наблизився до них.
— Що тут везеш на возі? — запитав він гостро.
— Свиню, проше ласки пана, — покірно відповів господар.
— Та я й сам бачу, що це свиня, але як ти везеш її? Га! Чи не бачиш, що бідній худобині від посторонка геть попухли ноги? А ти лайдаку, а ти непотрібе, чи ти не знаєш, що невільно так мучити бідну скотину?
Цеє мовлячи, панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки так шпарко, що в поспіху покалічив свинячі ноги.
— Марш на поліцію! Мусимо тебе покарати як слід! — кричав невмолимий панисько і свинячий освобідник.
Хлоп сидів переляканий, як задеревілий на возі; він почав було випрошуватися у сердитого паниська, але де тобі, цей ані слухати не хоче! Але хлопова жінка була, видно, догадливіша. Вона зміркувала, як спекатися біди. Поки там її чоловік перемовлявся з неподатливим паном, вона витягла з-за пазухи червону хустину, пошпорталася в ній якусь хвилю, видобула зав'язаних ув однім її розі 20 крейцарів (вона, певно, два дні гірко робила
- ↑ Бодня — бочка.
