прилапав був його на перших сходинах із дівчиною.
— Там до біса! В цьому числі мало б бути щось незаконного, а я не добачив би цього! Його ексцеленція сердився дуже! Чи тебе тристенний! Це пахне кепською приміткою в кваліфікаційному аркушику! Ну-ко візьмемося ще раз до цього проклятого числа!
І, сквашений, він заглибився в поновне, мікроскопно-уважне читання, таке мікроскопне й уважне, як уміють читати тільки австрійські прокуратори.
— Бог мене побий! — бурчав він, перериваючи собі цю працю й закурюючи цигаро, — коли серед тої пустої січки можу знайти хоч одно зерно нелегальности! Навпаки, мені здається, що редакція зовсім недвозначно робить зворот від фразеологічної демократії до потаємного урядового жолоба. Де ж тут має бути який злочин? Правда, коли б мені на одну хвилину вільно було бути тільки чоловіком, а не урядником, то я б не тільки сконфіскував, але по просту заборонив цю шмату. Ба, та це не йде! Ну-ко, во ім'я Господнє, попробуймо шукати ще раз!
Він шукав і шукав і все ще не знайшов нічого, коли двері відчинилися й війшов поліційний комісар від пресових справ, а за ним три чи чотири поліціянти, двигаючи паки свіжо надрукованих і простісінько з машини сконфіскованих чисел «Сінника Польського». Вони поскладали ті паки в куті урядової канцелярії.
— Число запізнилося й тільки тепер можна було забрати його з друкарні. Ані
