Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/153

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

має рацію. Зрештою внесок на конфіскату вийшов не від мене, але від дирекції поліції. Оберніться до пана директора поліції. Коли протягом години він візьме назад свій внесок, то я не матиму нічого проти того. А коли ні, то я мушу цю справу передати судові.

* * *

Стук! стук! стук!

— Прошу!

— Найнижчий слуга пана надворного совітника.

— Ах! Пан редактор! Прошу сідати. Що вас приводить до мене?

— Приходжу в справі тої конфіскати.

Пан директор поліції здвигнув раменами.

— Що ж я можу вам тут порадити?

— Прокуратор заявив, що коли б пан надворний совітник хотіли взяти назад свій внесок, то він готов випустити число.

— Взяти назад! Мій внесок! Але ж я не ставив ніякого внеску, значить, не маю що й брати назад.

— Але прокуратор мовив…

— Але ні, ні! Ви помиляєтесь, і він помиляється також.

— А при тім, пане надворний совітнику, конфіската не має ніякої підстави.

— Ну, що ви! Ніякої підстави! Гляньте лише сюди!

І він показав остовпілому редакторові червоно зачеркнену нотатку в місцевій хроніці: «Пан Лев Зам'ятальський заручився вчора з панною Ольгою Помпінською. Цей