має рацію. Зрештою внесок на конфіскату вийшов не від мене, але від дирекції поліції. Оберніться до пана директора поліції. Коли протягом години він візьме назад свій внесок, то я не матиму нічого проти того. А коли ні, то я мушу цю справу передати судові.
Стук! стук! стук!
— Прошу!
— Найнижчий слуга пана надворного совітника.
— Ах! Пан редактор! Прошу сідати. Що вас приводить до мене?
— Приходжу в справі тої конфіскати.
Пан директор поліції здвигнув раменами.
— Що ж я можу вам тут порадити?
— Прокуратор заявив, що коли б пан надворний совітник хотіли взяти назад свій внесок, то він готов випустити число.
— Взяти назад! Мій внесок! Але ж я не ставив ніякого внеску, значить, не маю що й брати назад.
— Але прокуратор мовив…
— Але ні, ні! Ви помиляєтесь, і він помиляється також.
— А при тім, пане надворний совітнику, конфіската не має ніякої підстави.
— Ну, що ви! Ніякої підстави! Гляньте лише сюди!
І він показав остовпілому редакторові червоно зачеркнену нотатку в місцевій хроніці: «Пан Лев Зам'ятальський заручився вчора з панною Ольгою Помпінською. Цей
