сімейний празник відсвятковано в найтіснішім приятельськім кружку, та проте дуже весело та сердечно».
— Так це була причина конфіскати? — скрикнув безмірно зачудований редактор. — Вибачайте, пане надворний совітнику, але це ніяк не може поміститися мені в голові. Зрештою цю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто.
— Дотичний пан? — запитав директор поліції. — А знаєте ви того дотичного пана?
— Так, власне вчора я познайомився з ним. Дуже благородний молодий пан.
— Чи він вилегітимувався[1] вам, що він Зам'ятальський?
— Вилегітимувався?… Це ні, але представився.
— Я так і думав. В такім разі знайте, що ви впали жертвою негідної містифікації. Добродій Лев Зам'ятальський — то не жаден молодий панок, але старший, поважний, давно жонатий пан, а панна Ольга Помпінська — це покоївка у жінки його ексцеленції. І треба вам знати, говорю вам це довірочно, що внесок на конфісковання вашого сьогоднішнього числа вийшов не від кого іншого, як власне від його ексцеленції. Можете чейже представити собі, як розсердився його ексцеленція при виді цеї нікчемної записки.
Редактор стояв мов поражений громом і добрих кілька хвиль не міг опам'ятатися.
- ↑ Вилегітимуватися — показати документи.
