— До сто чортів! Тут щось та не так. В такім зв'язку, як ви говорите мені, це попросту неможливе. Я мушу дійти правди й дійду її. Прощавайте, голубчику! Не потребуєте брати собі цього дуже до серця. Лишіть мені це перісте число. Завтра або позавтру я буду бачитися з його ексцеленцією й поговорю з ним про це. А ви сами, прошу вас, нехай сьогоднішня конфіската не знеохочує вас. Ідіть лише далі в тім напрямі, який започали ось тут. Даю вам слово, що все ще буде добре.
Пан з великою бородою — це була впливова, великовельможна, многотруджена і многозанята особа. Минули цілі три дні, поки в нього знайшовся час завітати до його ексцеленції. Коли оба панови перебалакали про це й про те, закинув пан з великою бородою:
— Прошу, ексцеленціє, як то властиво було з тою конфіскатою передучорашнього «Сінника Польського»?
— Хіба ж я знаю? Я такий був цікавий на те число, аж тут мені говорять, що воно сконфісковане.
— Як то? То це не від вашої ексцеленції вийшов внесок на його конфіскату?
— Від мене? А я відки приходжу до того? Чи то я прокуратор?
— А, це пишне! — зареготався пан з великою бородою. — А директор поліції сказав редакторові, що ваша ексцеленція виразнісінько наказали сконфіскувати те число.
