вид пишного убору й поважної постави епископа, чи вилизана після його підвечірку від яєшні ринка?
Друге вражіння було страшне, котре мало рівно ж сильний вплив на цілий стрій його думок. Були це криваві сцени різні, а властиво тільки її наслідків. Через віконце батьківської хати бачив він тягнені до Тарнова драбинні вози з помордованими та покаліченими панами. Криваві та полупані голови звисали крізь щаблі та волоклися по снігу, лишаючи за собою сліди з крови й напівплинного мізку. Руки й ноги, облиті кров'ю, мов зі шкури обдерті, стирчали з возів на всі боки. Все інше — то була немов одна збита маса кривавого тіла, а глухі стогнання й зойки, що виривалися з тої маси, прошибали душу й подобали на зойки мучених у пеклі душ. Патер Ґавдентій і досі тямить, як брати його, вибігши крадькома босі на дорогу, найшли там і принесли до хати одне людське око, що випало з якоїсь нещасної голови. Вони, діти, з жахом дивились на те велике, криваве око, а вкінці вложили його до черепочка і сховали в якусь шпару в печі, де воно помалу висохло на малий шушеренок. Довго ще пізніше воно являлось йому в снах, величезне, оживлене, на курячих лапках, кліпало якось страшенно, силувалося щось заговорити, але не могло. Від тої ранньої пори застрягли в його душу ті криваві сцени, й пізніше, під впливом понурої аскези й темних догматів та кривавих мученицьких історій, переродились в те гаряче бажання мученицької смерти, котрим
