— Гм, то вези мене до сільського старости. Я маю тільки де про що розпитати.
— То може пан зараз і назад вернуть?
— Ні, за кілька день, — сказав патер далеко вже лагідніше, чуючи якось мимоволі, що дуже немудро запрезентував себе і що сяк чи так находиться в чужих руках. Але жид, розвідавши, що йому було треба, більше вже не турбував патера, а, обернувшися до своїх коней, почав звільна підганяти їх, мурликаючи собі під ніс якусь пісеньку. Вечером заїхали до цілі.
Не зовсім щасливо вибрався патер, велячи везти себе до старости. Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православія, але все таки належав до тих заможніших та практичніших господарів, котрі вважали ліпшим бодай про око придержуватися православія, ходили до православної церкви, сповідалися й причащалися перед православним попом і ані дітей не носили хрестити, ані вінчатись не ходили до латинських ксьондзів. Те тільки й з'єднало йому довір'я у начальства, за те був він і постановлений старостою. При тім же недовірливий до крайности, змалечку привичний таїти в собі всяку свою думку, всяке бажання, староста, крім того, був строгий в тім, що називав своєю урядовою службою; не думаючи й не розбираючи, сповнював накази начальства так,
