тридцять літ нікудисінько не виїздить зі свого села. Дивогляд, а не піп. Рік тому назад я якось проїздом був у нього і познайомився з ним.
— Ну, добре, про це ми побалакаємо пізніше, — перервав йому пріор. — А тепер скажіть, до яких властиво заключин дійшли ви і які раяли б средства для виповнення ваших намірів?
— Я осмілююсь подати до одобрення вищих властей ось які ради. Поперед усього впливати на простий народ по селах і містечках, викорінювати поміж ним заразу двоєвірства і систематично виховувати в нім релігійний католицький дух.
— Добре, але якими способами? — запитав пріор.
— Способи звичайні. Треба устроювати по селах і містечках, а особливо поздовж границі, систематично процесії і місії з якнайбільшим торжеством і відповідними проповідями. А на письменних по містах і по селах впливати при помочі відповідних до того наших видань, як це з таким поводженням практикується вже нами в західній части Галичини.
— Цілковито згоджуюсь з вами, reverendissime, — сказав пріор і стиснув руку ненависного патра. — Все це розумно придумано, і мені здається, що ваші ради повинні найти повне одобрення властей.
— Non mihi, clarissime, — смирно відповів патер, — sed ad majorem gloriam nominis Jesu?[1] Що ж доторкається до уніят-
- ↑ Не мені, найясніший, але для більшої слави імени Христа.
