доконати іменно для того, що об'єдиняли вершки, не сягаючи до коріння, вдоволяючись формою, а не перероблюючи духа мас, — все це являлось тепер таким легким і близьким, всьому вказана була така проста і, здавалось би, натуральна дорога розвитку, що приходилось тільки дивуватися, як це досі ніхто не попав на такі вірні і явні сліди. Єзуїт і поляк рівночасно ворухнулись в душі старого пріора, бо він, хоч довгі літа привик служити законові, то все таки зі своїх молодих літ заховав і патріотичну іскру в формі неясних мрій про велику, могучу і строго католицьку Польщу від моря до моря. Все, що відвойоване буде православію і унії, по його думці само собою впаде в подолок католицизмові й Польщі. І не можучи вдержати своєї радости, він притьмом кинувся обнімати патра Ґавдентія.
— Ах, reverendissime! Вислухавши ваш плян, я, старий, і то помолодшав! — скрикнув він. — Ні, це справді дуже, дуже уваги гідні замисли і, будьте певні, що я всякого труду і впливу свого доложу, щоб вони були введені в діло. А в тім здається, і ви сами особисто маєте деяку переписку з властями?…
Питання це закинене було так невинно злегка, випливало так просто з тих відносин, які між ними витворились перед хвилею, що патер Ґавдентій, упоєний своїм торжеством і тим великим вражінням, яке визвала у пріора його краснорічива промова, в першій хвилі не здобувся на брехню.
