Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/339

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

відразу знав, чого ви хочете і з ким має діло. А я вам кажу: все це лихо. Нам треба нав'язувати до того, що в нас є, що наша публіка думає й знає, а не вносити нічого нового, не втовкмачувати їй у голову своїх думок. А то подумайте, до чого дійдете своєю пропагандою атеїзму й соціялізму! Чи тим що кому поможете? Чи дасть це мужикові хоч кусник хліба? Чи розів'є хоч одну нову силу? Ага, якраз! Тільки тюрми поначиняєте молодими людьми, жебраків і пролетарів духових намножите, та й годі! На нашім ґрунті те тільки може рости, що з того ґрунту виросло. Правда, є тільки одна доля для всіх. Як я скажу: листя зелене, то про це прецінь ніхто спорити не буде. Так само й тут. Не напихайте голову публіки теоріями й абстрактами, а ставте діло практично, щоб кожний, вислухавши вас, знав, що має взяти й робити. Будьте певні, що й уся публіка так само думає, як я!

От тут стань та й будь мудрий! Публіка довіряє одному часопису, котрий мало читає і ще менше передплачує. Публіка заставляє другого редактора кривити душею і визнавати публічно якраз протилежне тому, що визнає приватно. Публіка думає напевно, що природничі науки — атеїзм, а суспільна економія — соціялізм. Та що ж це за публіка така? Чи варто ж їй служити, для неї розпинатися і душу свою на̀руби вивертати, як випрану сорочку?

Що це таке — публіка? Тьфу, до чорта! Аджеж не вовк у лісі й не апокаліптична