«вище від кого иншого», спричиняється до оживлення всього оточення, надає йому вигляд руху, метушні, робить ілюзію поступовости. Він швидко хапає всякі нові ідеї і нові моди в науці і в літературі і гаряче боронить їх доти, доки цим способом можна показати, що він поступовіший і вищий понад інших.
Зрештою його поступовість треба розуміти дуже широко, власне з високого становища того хмелю, що виріс понад вершок тики і махає блідо-зеленим китяхом і в солодкім упоєнню шепоче: «А я таки вищий!»
Доктор Бессервіссер не належить ні до якого сторонництва, ні до якої кліки, ані котерії, він вищий понад «усе те». Всюди, в кожній програмі, в кожній роботі зараз знайде щось таке, що він знає і розуміє ліпше і, очевидно, в такім разі його сумління не дозволяє йому писатися на те гірше і прикладати руки до його осягнення. Всяке оточення, всякий Fûhlung[1] з сусідами, всяка організація стісняє його незалежну вдачу. Його з непоборною силою тягне знизу наверх, як ті бульбашки повітря, що з дна криниці тиснуться вгору. І він гуляє на версі понад партіями, організаціями і всіма суспільними путами свобідно й легко, як піна на воді. Бистро пливучи з кожною хвилею, з кожним подувом вітру, він дивується тільки одному: що за страшенні обридливі ретрогради всі оті скелі, дерева та будинки на берегах, що так
- ↑ Спорідненість.
