сана в груди, що неборакові відразу світ замакітрився і він напів зо страху та несподіванки, а напів із надмірного потрясення розвів руками широко і горілиць повалився на землю. Поліціянт добув свою свиставку, засвистав, як стій — над'їхала дорожка, і оба Хоми, поліціянт і п'яний потуркотіли до поліційної інспекції. По дорозі обидва студенти розповіли поліціянтові, як було діло, і не минуло півгодини, а вже в поліції все було залагоджене, протокол підписаний, п'яного відведено до поліційного арешту, а оба Хоми, — нумер перший у зовсім несалоновім костюмі, — опинилися на вулиці.
— Маю честь представитися, Хома Галабурда, — сказав Хома нумер другий.
— А я Хома Бідолаха, — відповів Хома нумер перший.
— Слухач прав на третім півріччю, — продовжував Хома нумер другий.
— А я слухач германістики на третім півріччю, — додав Хома нумер перший.
— Ну, а що думаєте про того бідного робітника? — запитав Хома нумер другий не без іронії.
— Ну, прошу вас, хто би був таке подумав! — з болем у голосі відповів перший.
— Я відразу подумав, — відповів другий. — Але знаєте, ваш сурдут і ваш капелюх конче потрібують якоїсь індемнізації, а бодай невеличкої санації. Було б добре пошукати для них відповідного майстра.
Хома Бідолаха позирав то на свойого нового знайомого, то на своє понівечене вбрання, а на його лиці малювалось не
