то зачудування, не то якийсь жаль; потім обидва подалися шукати якогось полатайка.
Відтоді вони зробилися приятелями. Не надто близькими, а все таки. Вони були майже повні контрасти один супроти одного, і ця сила контрасту єднала їх докупи. Хома Бідолаха — це був невеличкий, живий чоловічок із повним виразу, але звичайно меланхолійним лицем, очима майже все немов примгленними слізьми, з лагідним, м'яким хоч і немелодійним голосом. Натомість Хома Галабурда був високий ростом, трохи неповертливий, з лицем немов дерев'яним, з різким, сухим голосом і з іронічним усміхом на вустах. Перший усе чутливий, іноді сантиментальний, легко попадав в ентузіязм, усе одушевлений високими ідеалами загального ущасливлення, з невичерпаним засобом декламацій про свободу, братерство і гуманність, одним словом, не вважаючи на свій атеїзм, натура наскрізь релігійна і навіть склонна до сектанства; другий — усе скептичний, іноді цинічний, здержаний і мовчазний серед шумних товариських балачок, робив вражіння ума вбогого на думки і невисокого лету, зверненого більше на практичні питання. Перший задля своєї товариської, легко запальної і немов липкої вдачі волочив за собою завжди цілий хвіст сателітів, прихильників і побожних слухачів; другий, звичайно саміт-
